Що спадає на думку, коли ви чуєте слово «гнів»? Розчарування? Крик? Втрата контролю? Насильство? Страх? Мовчання? Уникнення? Усі ці відповіді є розумними... Чи не так?
Гнів також може мати позитивну або добрішу сторону: конфронтацію, енергію, наполегливість або чесність.
Небагато людей виросли в сім’ях, де вони по-справжньому відчували себе в безпеці, висловлюючи свої гнівні почуття. Можливо, всі ці негативні асоціації не такі вже й дивні, враховуючи, що більшість із нас не має зразка здорового гніву. Гнів, як і більшість речей у житті, може мати позитивні аспекти (енергію, чесність, наполегливість) і негативні (розчарування, насильство, страх).
Гнів, за визначенням, — це «сильне почуття незадоволення та войовничості, яке викликає агресивні реакції».
Однак у більш широкому клінічному описі стверджується, що гнів - це стан підвищеної активації або збудження вегетативної нервової системи (наприклад, прискорене серцебиття, прискорене дихання, почервоніння обличчя, біль у грудях, пітні долоні тощо). наша інтерпретація фактів.
Ми можемо конструктивно та цілеспрямовано використати цей сплеск енергії . Для цього нам потрібен високий рівень самоконтролю. Контроль дихання та усвідомлення мети допоможуть. Якщо ми зможемо знайти застосування такому дикому почуттю, ми матимемо силу робити багато інших речей.
Я залишу вам приклад погано контрольованого гніву: